Press "Enter" to skip to content

Навчання танцям: реклама і дійсність

ТанецьУ рекламі пишуть, що «ті, хто прийшов в студію східних танців, забув про самоту». Тобто зустрів милого друга. Це, звичайно, чудово. Але скажу так: той, хто прийшов у фламенко, зустрів себе.

Можливо, це перша зустріч з самої собою за багато років. Чому, кажучи про рух, я не можу уникнути таких філософських аспектів? Тому що неможливо почати добре рухатися, якщо Ви в глибині душі упевнені, що непривабливі. Якщо Ви не любите саму себе. Хочете, щоб Вас любили — допоможіть в цьому що оточує. Рідко кому везе на поклонника, що прославляє жінку в її власних очах. Звичайно чоловіки схильні до зворотного: топчучи нас, лізуть і лізуть по кручі, що обсипається, прагнучи підвищити свою самооцінку. Ну і — «дивлюся на слід ножовий, чи встигне зажити…» Адже і вони не навмисне. Їх самих не навчили з повагою відноситися до того, хто вони є.

Дорогі пані, адже Ви нерукотворні. В світі немає жодного однакового зернятка, комара, квітки, дерева… Однакові тільки наші будинки і машини. Але Ви — Ви унікальні. Немає другої такий ВАС, Ви єдина в цьому світі. Уніфікуючи себе, ми служимо дияволу: мати справу з однаковою цеглою завжди легше. Де ж вона, божественна мозаїка наших індівідуальностей?

«Без свідомості безумовної людської гідності, без принципу самостійної і самодіяльної особи всі інші чесноти стоять небагато; без них окрема людина є тільки твір одного зовнішнього середовища, а сама таке середовище є стадом», — Володимир Солов’їв, XIX віка.

«Злом є перешкода розвитку людських здібностей; порок — це безвідповідальність по відношенню до самому себе», — Еріх Фромм, XX віка.

«Самостійне добування істини, творчість — ось основа незалежності людини, основа його пошани до особи іншого», — Юрій Нечипоренко, XXI віка.